Відроджена Польща 1918 - 1939
11 листопада 1918 р. до Варшави прибув Ю. Пілсудський, взяв у свої руки цивільну та військову владу, утворив перший уряд, якому підлягали осередки влади в Кракові, Любліні, Познані та Цєшині. Паралельно з процесом відбудови адміністрації та уніфікації держави тривала боротьба за повернення польських сфер впливів. На півдні, незважаючи на недавно підписану угоду (5.11.1918), чехи напали на Цєшинську Сілезію, вигнали поляків з теренів за Ользою (т. зв. Заользе), а міжнародна конференція в Спа (липень 1920 р.), признала Чехословаччині спірну територію разом із 100-тисячною польською меншістю. На південним сході, кордон між Польщею та тогочасною Українською Народною Республікою встановлено вздовж річок Збруч та Горинь. Східний кордон встановлено після польсько-радянської війни, а замикаючий спір ризький трактат (18. 03. 1918) провів його вздовж лінії Десна - Докшиці - Случ - Острог - Збруч. Польська признала литовську державу в липні 1920 р., а в жовтні цього ж року ген. Л. Желіговський зайняв Віленщину, яку приєднано до Польщі. Вигляд польського кордону на півночі встановлював Версальський договір, віддаючи Польщі 121 км доступу до моря в Східному Помор’ї ; Гданськ отримав статус вільного міста; в результаті референдуму – Вармія, Мазури та Повісля залишилися в Східній Пруссії. На заході: Велику Польщу повернуло Польщі Великопольське повстання (грудень 1918 - січень 1919); у Верхній Сілезії поляки не признали результатів референдуму, вхопилися за зброю та після трьох повстань відвоювали шість повітів, що належали до Верхньої Сілезії.
 |
 |
 |
 |
|
Ще перед остаточним встановленням державних кордонів, в березні 1921 р. сейм схвалив конституцію, за якою Польщу окреслено як буржуазно-демократичну республіку; законодавча влада належала двохпалатному сейму (555 осіб), виконавча – урядові, судова – незалежним судам, громадяни отримали рівні, таємні, загальні, безпосередні та пропорційні виборчі права, а також гарантію основних громадянських свобод. Процес уніфікації та відбудови єдиної держави був надзвичайно складним з огляду на післявоєнні знищення, потребу врахування політичних та економічних відмінностей, з якими повернулися окремі території, що перебували під чужим володінням. З самого початку точилася гостра політична боротьба в парламенті між угрупуваннями, з яких його створено, що паралізувало ефективні дії. Політичне протистояння, яке підсилювали націоналісти, призвело до вбивства у 1922 р. першого президента Речи Посполитої Габріеля Нарутовича. Економічними труднощами зайнявся в 1923 р. прем’єр В. Грабський. Провів монетну реформу, створив Банк Польський та розпочав працю над будовою порту в Гдині, завдяки чому польська закордонна торгівля могла відокремитися від опанованого німцями Гданська. У 1925 р. проведено чергову приватизаційну реформу, що закладала добровільний поділ маєтків площею більше 180 га, на східних землях більше 300 га, а в стосунку до промислових маєтків – більше 700 га при виплаті повного відшкодування власникам. В результаті реформи власність селян збільшилася на 13 %, що однак не вдовольняло суспільних сподівань. Молодій польській державі не сприяла також міжнародна ситуація: в 1925 р. (Локарно) Франція, ціною утримання свого східного кордону, залишила відкритим питання перегляду польського західного кордону. Саме в цей момент розпочалася польсько-німецька митна війна та спір про пошту із німецькими владами Вільного міста Гданськ. Політичними труднощами, що виникнули через вадливо діючу систему парламентарної демократії, зайнявся Ю. Пілсудський, здійснюючи в травні 1926 р. державний переворот та вводячи т. зв. режим санації, аби вилікувати державу. Першим заходом були т. зв. «серпневі новели», які збільшували обсяг президентської влади та сприяли створенню в 1928 р. Безпартійного блоку співпраці з Урядом, а в 1937 Табору національного поєднання – чогось вроді політичних форумів, що підтримували режим санації. У 1935 р. введено нову конституцію, що надавала широкі вповноваження президенту, який обирався на загальних виборах на 7 років. Президент обирав уряд, скликав та розпускав сейм, мав право накласти вето на ухвали сейму, затримав за собою право видавання декретів, назначав найвищих урядовців: голову НІК, голову Найвищого суду та Генерального Інспектора Збройних сил; президент не ніс конституційної відповідальності.
Перші роки економічної стабілізації відродженої держави знівечила світова економічна криза, яка в Польщі розпочалася падінням цін на сільськогосподарські продукти, що викликало безробіття, обмеження заробітної плати, брак попиту на товари, зменшення промислової продукції до 60%, затримання інвестицій та відплив закордонного капіталу. Держава боролася із кризою використовуючи демпінг на міжнародних ринках та підвищуючи ціни на внутрішньому ринку, що давало можливість втримати додатній торгівельний баланс; організовувала громадські роботи, переймала фабрики особливо важні для економіки. У 1937 р., в місці злиття Вісли та Сану започатковано будову Центрального промислового округу – важливого для оборони країни промислового комплексу.
Незважаючи на спроби налагодження стосунків із сусідами (пакт про ненапад з СРСР у 1932 р. та з Німеччиною в 1934 р.), в міжнародних відносинах вирисовувалися симптоми кризи, викликаної експансивною політикою гітлерівської Німеччини. Після загарбання Чехословаччини в вересні 1938 р. німці розпочали дипломатичну гру проти Польщі, жадаючи отримання Гданська та згоди на будову екстериторіальної автостради, що мала з’єднати Німеччину із Східною Пруссією. Польща відкинула німецьку пропозицію, а Великобританія та Франція дали гарантію на випадок війни. 1 вересня 1939 р., о 4.45 німецький броненосець Шлезвіг-Гольштейн відкрив вогонь по Вестерплатте. Розпочалася II Світова війна.
tot source www.hu.wikipedia.org
_______________
Початки польської держави. Ранньофеодальна монархія в Польщі (X - XII ст.) | Об'єднання та відбудова польської держави у XIV сторіччі.| Період правління Ягеллонів | XVII сторіччя – століття воєн | Польща за часів кризи. | Під чужою владою | I Світова Війна | Відроджена Польща 1918 - 1939 | II Світова війна | 1945 - 1989