З війною, яка протиставила собі країни Троїстого союзу (Австро-Угорщину, Німеччину та Італію), а також Антанти (Великобританія, Франція та Росія), поляки пов’язували великі надії на незалежність. Хоча опинилися перед дилемою: Котра з держав має найбільш шансів на перемогу? Котрий з загарбників буде в стані поєднати польські землі? Ендеки поставили на Росію, вважаючи, що найбільшу загрозу для Польщі становить Німеччина; слов’янську культуру в цій ситуації зможе ефективно захистити тільки цар, який об’єднаним польським землям надасть широку автономію. Війну проти Росії на стороні Австро-Угорщини пропагували ППС та ПСЛ. Ю. Пілсудський, створюючи в 1908 р. Союз чинної боротьби, вважав, що за допомогою Австрії розпочне повстання в Польському Королівстві, яке буде центром відродженого панства. Росія, Австро-Угорщина та Німеччина підходили до польської справи інструментально, обмежуючись на початку війни туманними обітницями «визволення» та «об’єднання» польських земель, а Великобританія та Франція вважали її внутрішньою справою свого союзника – російського царя. Потенціал поляків зауважили лише у 1916 р., коли німці понесли поразку на східному фронті, та у 1917 р. та після вибуху Лютневої революції в Росії. Незважаючи на непевність та дезорієнтацію, поляки зі зброєю в руках хотіли боротися за незалежність. В половині серпня 1914 р. були створені Польські легіони. Їх основу становила утворена Ю. Пілсудським Кампанія кадрова, яка від 6. 08. 1914 р. вела війну в Польським Королівстві. Легіони, що нараховували близько 15 тисяч солдатів, складалися з трьох бригад, очолюваних Ю. Пілсудським, полк. Ю. Галлером та полк. С. Шептицьким. Вони були розпущені в 1917 р., після того як Ю. Пілсудський перестав співпрацювати з центральними державами. У 1914 р. на території Польського Королівства Ю. Пілсудський створив Польську військову організацію, яка до 1915 р. виступала проти Росії, а після кризи присяги – проти Австрії та Німеччині. Першим комендантом ПОВ був Т. Жулинський; під кінець війни цю посаду отримав полк. Ридз-Смігли. На боку Росії поляки воювали в т. зв. Пулавському легіоні (травень-липень 1915 р.), утвореному з ініціативи полк. В. Горчинського; у 1916 р. його перетворено в Польську стрілецьку бригаду. Після лютневої революції та падіння царату, за згодою Тимчасового уряду в Росії постало військо, створене з поляків, що служили в російській армії, в розмірі трьох корпусів та 24 тисяч солдатів. Найтрагічнішою була доля II Корпусу, розбитого німцями в кривавій битві під Каневом, в травні 1918 р. В половині 1917 р., президент Франції дозволив створити армію, до складу якої увійшли польські емігранти, що мешкали на терені Франції, США, Канади, та польські полонені, колишні солдати центральних держав. Армію очолив Ю. Галлер.

Поразка Німеччини та Австро-Угощини, перемога революції та вихід Росії з війни, польські мілітарні зусилля, дипломатичні старання на міжнародній арені та діяльність польських центрів влади ще перед офіційним підписанням Версальського мирного договору привели до того, що після 123 років неволі наступило відродження польської держави.

_______________

Початки польської держави. Ранньофеодальна монархія в Польщі (X - XII ст.) | Об'єднання та відбудова польської держави у XIV сторіччі.| Період правління Ягеллонів | XVII сторіччя – століття воєн | Польща за часів кризи. | Під чужою владою | I Світова Війна | Відроджена Польща 1918 - 1939 | II Світова війна | 1945 - 1989