Хронологія життя Юзефа Пілсудського
5 XII 1867 - Юзеф Пілсудський народився в Зулові (Свєнцянський район, 60 км від Вільнюса). Його батько, Юзеф Вінсент, володів маєтком Тенене в Росенському районі. Під час Січневого повстання був цивільним комісаром Народного уряду в цьому ж округу. Через репресії, що розпочалися після повстання, родина Пілсудських переїхала в Зулов. Цей маєток отримала у посагу мати Юзефа, Марія, котра походила зі старого роду Білевичей в Жемайтії, увіковіченого Генріком Сенкевичем в «Потопі». Марія мала величезний вплив на формування характеру, поглядів та переконань майбутнього Першого Маршала Польщі. «Зюк» виховувався в патріотичній атмосфері поваги та пошани до героїв січневого повстання. У нього було декілька братів і сестер - 4 сестри і 5 братів:
o Хелена (1864 - 1917),
o Зофія (1865 - 1935),
o Броніслав (1866 - 1918), засуджений в 1887 році до 15 років каторжних робіт на Сахаліні, відомий етнограф та мандрівник, дослідник культури айнів,
o Адам (1869 - 1935), сенатор, віце-президент Вільнюса,
o Казимир (1871 - 1941), працівник банку й НІКу, в'язень НКВД,
o Марія (1873 - 1921),
o Ян (1876 - 1950), міністр фінансів та керівник Банку Польського, також в'язень НКВД,
o Людвіка (1879 - 1924),
o Кацпер (1881 - 1915),
o близнюки - Теодор та Пьотр, що померли в дитинстві.
1875 р. - пожежа в Зулові. Пілсудскі переїхали до Вільнюса. Маєток в Зулові знову згорів: під час війни в 1915 році його спалили німецькі солдати.
1887 - Юзеф Пілсудський починає навчання в I Урядовій гімназії в Вільнюсі. У 1888 році разом з братом Броніславом видає газету «Голомб Зуловський». Від 1882 р. приймає активну участь в колі самоосвіти «Спуйня»
1 IX 1884 - смерть матері Пілсудського. Спочатку її тіло покоїлося в родовому маєтку Сугінти, a від 1935 р. на вільнюській Россі.
1885 - Пілсудський отримав атестат зрілості та розпочав навчання на медичному факультеті Харківського університету. Був двічі арештований за участь у студентських демонстраціях, припинив навчання в 1886 р., з надією перейти в Дерптський університет. Однак там його не прийнято через негативні рекомендації харківської поліції. Повернувся до Вільнюса та почав діяти в конспіративному колі соціалістичної орієнтації.
1887 - арешт Юзефа та Броніслава Пілсудських, звинувачених у співучасті в майбутньому замаху на царя Олександра III. Випадково так склалося, що брати були причетні до цього перевороту. Канчер, член терористичної організації «Народна воля» з Санкт-Петербурга повинен був отримати від аптекаря в Вільнюсі, Титуса Пашковського, хімічні матеріали, необхідні для створення бомби. Не знаючи нікого в Вільнюсі, він взяв від Броніслава Пілсудського, що навчався в Санкт-Петербурзі, вільнюську адресу Пілсудських. Юзеф, на прохання свого брата, зустрівся з Kанчером та, не вдаючись в подробиці, згодився йому допомогти. Після несподіваного арешту змовників та свідоцтва Kанчера, братів Пілсудських заарештовано. Броніслав був засуджений до 15 років заслання на Сахалін, а Юзеф - до 5 років у Сибір.
Вересень 1887 - початок сибірського заслання. У перші дні жовтня двадцятирічний Юзеф, проходячи шлях митарств тисяч польських засланців, прибув до Іркутська. Кінцевим місцем заслання був Кіренськ на Лені. Очікуючи в іркутській в'язниці поки замерзне Лена, Пілсудський прийняв участь в бунті в'язнів, під час якого його тяжко побили жандарми. За участь в бунті його засуджено до 6 місяців ув'язнення. Свій строк він відбув в Кіренську. Через часті хвороби він провів цей час в основному у тюремному госпіталі. В Кіренську Юзеф познайомився з засудженим до каторги соціалістом Станіславом Ланде та його родиною, а також сестрою його дружини Леонардою Левандовською - першою жінкою в його житті.
1890 - через погіршення стану здоров'я влади дозволили Пілсудському переїхати в Тунку (200 км від Іркутська), де клімат був більш сприятливим. Тут він познайомився з багатьма політв'язнями, між іншим, Броніславом Шварце, членом Центрального народного комітету в 1862 р.
1 VII 1892 - повернення у Вільнюс. Заслання не зломило Пілсудського, навпаки загартувало його характер та сприяло формуванню переконання про необхідність боротьби за незалежність батьківщини.
1893 - Пілсудський, звільнившись від поліцейського догляду, виїхав до Варшави та вступив в ППС (організовану цього ж року в результаті поєднання Союзу польських робітників та II Пролетаріату). Рок тому паризький з'їзд Закордонного союзу польських соціалістів (ЗСПС) за пропозицією Болеслава Лімановського включив до програми партії лозунг боротьби за незалежність Польщі. На I З'їзді ППС в понарських лісах під Вільнюсом Пілсудський представляв «литовську секцію». У жовтні цього ж року він увійшов до складу партійного керівництва як товариш «Віктор».
Лютий 1894 - на II З'їзді ППС Пілсудського прийнято до Центрального робітничого комітету (з невеликими перервами він залишається його членом до 1914 р.). Крім того був обраний редактором «Робітника», він виступав тут також у ролі публіциста, видавника та друкаря. З ним співпрацювали такі діячі, як Олександр Сулкевич та Станіслав Войцехвицький. Підпільний друк газети вівся в Липнишках, 50 км від Вільнюса. Перший номер «Робітника» вийшов 12 VII 1894 р.
1895 - перенос друкарні в Вільнюс. В цьому році Пілсудський прибув у Женеву на З'їзд ЗСПС (перший виїзд закордон). Після серпневих арештів провідних діячів партії Пілсудський висунувся в ППС на перший план. Він розвивав усі форми партійної діяльності. Його публікації мали помітний вплив на суспільні та політичні погляди поляків. Великою заслугою Пілсудського було визволення польського соціалізму від впливу комунізму та надання йому ідейної направленості на боротьбу за незалежність.
1896 - Пілсудський взяв участь у Конгресі II Інтернаціоналу в Лондоні. У цей період він часто відвідував Галичину та Західну Європу.
15 VII 1899 - шлюб з Марією Юшкевічовою з роду Коплевських в Папроці Дужей (ломжинська губернія). Раніше, 24 травня цього року, Пілсудський змінив віросповідання на євангелічно-аугсбургське, тому що Марія була розлученою.
22 X 1899 -Пілсудські разом з видавництвом переїхали до Лодзі, на вул. Всходню 19.
21/22 II 1900 - випадковий наліт поліції на квартиру Пілсудськіх та видавництво «Роботніка» з набраними дев'ятьма сторінками 36 номера газети. Пілсудські заарештовані. Марію незабаром звільнено, а Юзеф потрапив у X Павільйон Варшавської Цитаделі, який тішився поганою славою, до камери № 39. У в'язниці симулював душевнохворого.
15 XII 1900 - перевід Пілсудського в лікарню для душевнохворих ім. св. Миколи Чудотворця в Петербурзі. Товариші з ППС - Олександр Сулкевич та Марія Пашковська, спільно з лікарняним лікарем Владиславом Мазуркевичем підготували втечу з лікарні.
14/15 мая 1901 - втеча Пілсудського з лікарні. Разом з л. Мазуркевичем він, через Талін, Ригу, Полісся, Київ, Замосць, 20 червня, після зустрічі з дружиною, перетнув галицький кордон у Ребізантах в Розточчі. Через розтоцькі ліси провів втікачів Ян Міклашевський, охоронець Замойського лісу. Пілсудський поїхав до Львова, потім перебував у Кракові, після чого попрямував до Лондона. Тут він вперше зустрівся з Ігнацієм Мосцицьким, а також відвідав редакцію газети «Пшедсвіт», що знаходилася в бюро Закордонного комітету ППС.
1902 - повернення до Кракова, потім приїзд до Вільнюса на похорони батька. У Вільнюсі познайомився з Валери Славеком.
1903 - початок внутрішнього розламу в партії через встановлення пріоритетів: незалежність чи класова боротьба - поділ на «старих» на чолі з Пілсудським та «молодих».
1904 - початок російсько-японської війни. Встановлення зв'язків керівних влад ППС з японською розвідкою. Поїздка Пілсудського та Титуса Филиповича через Сполучені Штати в Токіо на запрошення та за рахунок японського уряду. Підписання таємного договору про отримання фінансової допомоги для ППС від японців та купівлю зброї взамін за розвідницькі послуги. План саботував Роман Дмовський.
5 III 1905 - Пілсудський став на чолі Бойового відділу ЦКР, створеного з метою керування Бойовою організацією ППС. Вона нараховувала близько 6 тис. членів та проводила відважні бойові акції під час революційних подій 1905 - 1907.
Травень 1906 - Пілсудський познайомився з Олександрою Щербинською, членом БО, кур'єром між Галичиною та Королівством.
19 - 22 XI 1906 - IX З'їзд ППС у Відні. «Молоді» проголосували за постановою про ліквідацію БО; розлам партії. «Старі» на чолі з Пілсудським створили ППС-Революційна фракція, «молоді» - ППС-Ліві, що незабаром потонула в комунізмі.
Червень 1908 - створення у Львові Союзу активної боротьби (САБ) з ініціативи Пілсудського. Це була таємна військово-конспіраційна організація, завданням якої була підготовка кадрів для майбутньої польської армії.
26 IX - бойова акція під командуванням Пілсудського під Безданами поблизу Вільнюса. Напад 19 бойовиків на потяг, що перевозив гроші з Вільнюса до Петербурга. Більше 200 тис. перейнятих рублів пішли на боротьбу за незалежність. В акції брали участь зокрема 4 майбутніх прем'єра II Республіки Польща - Юзеф Пілсудський, Валери Славек, Олександр Пристор та Томаш Ацишевскій. Гроші перевезла та зберегла Олександра Щербинська.
1909 - зміна роду діяльності Юзефа Пілсудського. Під впливом міжнародної ситуації та отриманого досвіду Пілсудський відійшов від партійних справ, зосереджуючись виключно на військовій діяльності та підготовці кадрів майбутньої польської армії, метою якої була б боротьба за незалежність.
Серпень 1909 - II З'їзд ППС-Революційна фракція (останній перед початком війни) - був обраний ЦКР у складі: Вітольд Єдко-Наркевич, Титус Філіпович та Юзеф Пілсудський. Повернення до назви ППС.
1910 - у результаті співпраці Юзефа Пілсудського з австро-угорською розвідкою отримано дозвіл австрійської влади на створення стрілецьких організацій на основі австро-угорського закону про товариства та стрілецькі організації. Так постали "Стрілецький союз" у Львові та «Стрілець» в Кракові.
1911 - з'являються інші воєнізовані організації: проендецькі «Стрілецькі дружини», як прояв таємної Польської армії, «Бартошові дружини», «Дружини подхалянські». Розвиток гімнастичного товариства «Сокіл». Ведуться військові навчання та підготовка, а також лекції на тему військової справи. Пілсудський самостійно почав вивчати військову історію та військову справу, проводив лекції зокрема на тему військової історії Січневого повстання. Олександра Щербинська працювала інструктором Жіночого відділу Стрілецького союзу.
1912 - Пілсудський був обраний головним комендантом Стрілецького союзу, а Казимир Соснковський - начальником штабу.
25 - 26 VIII - на з'їзді борців за незалежність в Закопане за ініціативою Пілсудського був створений Польський військовий штаб.
10 XI - на з'їзді політичних діячів за участю ППС, ППСД, Польської прогресивної партії, Національного селянської спілки, Національної спілки робітників, Національної спілки інтелігенції та «Зажеве» була створена Тимчасова комісія конфедерованих партій (ТККП).
1 XII - ТККП обрала Пілсудського командувачем збройними силами, а Казимира Соснковського - начальником штабу.
1913 - грандіозні стрілецькі маневри під Львовом на честь річниці Січневого повстання з участю тисяч стрільців під командуванням Пілсудського.
21 II 1914 - знаменита лекція Пілсудського в залі Географічного товариства в Парижі. Однією з тем були прогнози щодо розвитку ситуації після початку війни в Європі.
2 VIII - мобілізація в краківських олеандрах зведених відділень Стрілецького союзу та Стрілецької дружини. Скерування до Королівства кінного патруля семи вершників Владислава Беліни-Пражмовського («беліняцькой сімки»).
3 VIII - створення I Компанії Кадрової - 144 стрільців під командуванням Тадеуша Каспшицького. Містифікація підготовки до створення Національного уряду у Варшаві, який мав обрати Пілсудського командувачем польськими збройними силами. Таким чином Пілсудський міг звільнитися з-під впливу політиків Галичини.
6 VIII - марш «Кадрувкі» від краківських олеандрів, знесення стовпчиків, що позначали кордон у Міхаловіцах (11 XI 1936 р. там встановлено пам'ятний обеліск із стрілецьким орлом).
12 VIII - Пілсудський на чолі 400 стрільців увійшов в Кельце. Пасивність населення Королівства, небажання брати участь у військових діях проти Росії призвело до провалу планів повстання.
16 VIII - у Кракові, з ініціативи політиків Галичини, створено Вищий національний комітет (ВНК), який заснував Військовий департамент на чолі з полк. Владиславом Сікорським. Прийнято рішення про створення Польських легіонів на боці Австро-Угорщини. Юзеф Пілсудський був обраний командувачем 1 Піхотного полку Польських легіонів.
22 X - створення за розпорядженням Пілсудського Польської військової організації (ПВО), завданням якої було ведіння підривної діяльності на території Королівства.
15 XI - за розпорядженням головнокомандувача ерцгерцога Фердинанда, Пілсудський отримав звання бригадир (еквівалент полковника). Звання було створено австрійцями спеціально для нього.
19 XII - 1 Полк піхоти перетворився в I Бригаду Польських легіонів - командувачем був Юзеф Пілсудський, начальником штабу - Казимир Соснковський. Битви відділів Пілсудського в 1914 р. при Чарковах, Хенцинах, Бжегах, Рушче, Копшивниці, Гнєвошовицях, Севцях, Самборі, Анелині, Лясках, Новому Корчині, Опатовці, Кшивоплотах, Добре, Лиманові, Марцинковицях, Ловчувці.
1915 - битва I Бригади на Ніді, при Конарах, Ожарові, Тарлові; на люблінських землях: при Ясткові, Юзефoві, Волі Красенинській, Кам'янці; на Волині: при Куклі, Каменюсі, Костюхнувці. Конфлікт Пілсудського з проавастрійскім НКН та Комендатурою Легіонів через ступінь залежності формації Легіонів від Австро-Угорщини.
Листопад - затримання німцями Олександри Щербинської за діяльність в ППО. Виконуючи наказ Пілсудського вона агітувала призупинити вербування в Легіони та зайнятися розширенням ППО. Перебувала у в'язниці в Щиперні та Любані в Сілезії. Вийшла на волю 3 XI 1916 р.
28 II 1916 - повернення Пілсудського в лоно католицької церкви.
4 - 7 VII - битва при Костюхнувці. Найбільша битва Польських легіонів.
29 VII - через відсутність прогресу в польській справі з боку Центральних держав, Пілсудський подав у відставку. Відставку прийнято 26 IX 1916 р.
11 I 1917 - Пілсудський взяв на себе керівництво Військовою комісією Тимчасової державної ради Польського Королівства, створеною 6 XII 1916 р. постановою від 5 листопада німецького та австро-угорського імператорів. Що стосується формування польської армії по стороні Центральних держав, Пілсудський вимагав від окупантів далекосяжних поступок, в тому числі створення польського уряду та передачі влади в його руки.
2 VII - вихід Пілсудського з Тимчасової державної ради.
9 VII - криза присяги - легіонери I та III Бригади за наказом Пілсудського відмовилися прийняти присягу на вірність німецькому та австро-угорському імператорам. 3300 легіонерів Королівства було інтерновано в Беніаминові, Ломжі та Щиперні, 350 з Галичини включено в австрійську армію та направлено на італійський фронт. Присягу прийняли легіонери II Бригади (7,5 тис.), які в якості Польського допоміжного корпусу перейшли в розпорядження Австрії та були скеровані на Буковину. З легіонерів Королівства, що прийняли присягу, створено Польські збройні сили (Polnische Wermacht).
13/14 VII - арешти керівників ПВО, у т. ч. Валери Славека, Вацлава Єнджеєвича, Стефана Помаранського.
21/22 VII - затримання німцями Юзефa Пілсудського та Kазіміра Соснковського. Пілсудський перебував під арештом у Гданську, Шпандау під Берліном, Вайле на Рейні та в Магдебурзькій фортеці.
7 II 1918 - у Варшаві Олександра Щербинська народила Пілсудському дочку Ванду.
8 XI - після початку революції в Берліні, німецькі власті звільнили Пілсудського та Соснковського з в'язниці в Магдебурзі. Вони були перевезені до Берліна та відправлені спеціальним потягом до Польщі.
10 XI 1918 (неділя) 19:00 - Пілсудський прибув на Віденський вокзал у Варшаві.
11 XI - Регентська рада призначила Пілсудського головнокомандуючим військами. Капітуляція люблінського уряду Ігнація Дашинського та інших місцевих центрів польської державності.
14 XI - Регентська рада передала Пілсудському повну владу над державою, після чого розпалася. Пілсудський почав переговори з Німецькою солдатською радою та підписав договір про евакуацію німецьких військ з Королівства.
16 XI - Юзеф Пілсудський направив до урядів держав-союзників звернення, в якому проголосив створення польської держави.
18 XI - Пілсудський формує уряд на чолі з Єнджеєм Морачевським - перший централізований уряд Незалежної Польщі.
22 XI - постановою уряду Пілсудський отримав верховну владу в країні як Тимчасовий голова держави, до скликання Установчого сейму. Здійснення найбільш важливих завдань щодо формування державних структур, створення польської армії, керування військ у гарячі точки на кордоні (Львів та Східна Галичина), договір з Польським національним комітетом (ПНК) Романа Дмовського в Парижі, щоб Польща мала одного представника перед союзницькими державами.
5 I 1919 - невдала спроба державного перевороту з метою захоплення влади з боку національно-демократичної партії, організована Маріаном Янушайтісом та о. Юстасом Сапехою.
20 II - скликаний 10 лютого Сейм обрав Юзефа Пілсудського, згідно з «Малою Конституцією» - на пост голови держави до прийняття конституції.
19 IV - Вільнюський похід польських військ під командуванням Пілсудського. 21 IV приїзд Пілсудського у звільнений з рук більшовиків Вільнюс.
14 V - 17 VII - Пілсудський командував операцією звільнення Східної Малої Польщі з-під влади українського уряду. 17 VII польські війська досягли Збруча, успішно завершуючи війну з Україною.
28 II 1920 - народження другої дочки Пілсудського - Ядвіги.
19 III - прийняття самого високого військового звання - Першого Маршала Польщі. Вручення маршальської булави відбулося 14 XI 1920 р.
21 IV - політична угода, a 24 IV військова конвенція Пілсудського з Семеном Петлюрою, українським отаманом.
25 IV - початок київської операції польських військ. 7 травня захоплення Києва.
5 VI - прорив лінії польського фронту на півдні I Кінною армією Семена Будьонного.
4 VII - великий наступ Михайла Тухачевського на півночі. Відступ польських військ по всій лінії фронту.
1 VII - створення рішенням Сейму Ради захисту держави під керівництвом Юзефa Пілсудського як голови держави. Перед обличчям військової загрози Раду змінив Сейм.
5 - 6 VIII - розробка Пілсудським концепції варшавської битви - нанесення удару з-за річки Вепш в тили армії більшовиків.
13 - 16 VIII - битва на передмістях Варшави фронту ген. Юзефa Галлера та 5 Армії ген. Владислава Сікорського на Вкрі.
16 VIII - початок контрнаступу з-за Вепша. Наполеонівський маневр військ Пілсудського та перемога над Радянською армією. Операція збереглася на сторінках історії як «диво на Віслі» - один з найбільших тріумфів в історії польської зброї та 18, вирішальна битва у світовій історії.
20 - 26 IX - перемога військ Пілсудського у битві на Німані - Радянська армія розбита, більшовицька Росія змушена була приступити до мирних переговорів.
8 X - натхненний Пілсудським ген. Люціан Желіговський займає Вільнюс. Створення т. н. Середньої Литви.
1 - 6 II 1921 - візит Пілсудського у Францію з метою підготовки політичної угоди та військового договору.
3 III - підписання з ініціативи Пілсудського конвенції про оборонний союз із Румунією.
17 III - прийняття т. зв. березневої конституції, яка серед іншого обмежувала владу майбутнього президента РП (опозиція побоювалася, що ним стане Пілсудський).
18 III - підписання у Ризі мирного договору між Польщею та Росією, що означало кінець війни. У той же час відмова від федералістської концепції Юзефa Пілсудського.
28 IV - надання Пілсудському почесного докторського ступеня в юридичній галузі Ягеллонським університетом. Крім того, 2 V Варшавський університет надав йому ступінь у галузі медицини, а у вересні подібна пропозиція надійшла від Університету Стефана Баторія в Вільнюсі.
5 V - участь в організованій у Варшаві церемонії в ознаменування 100-річчя з дня смерті Наполеона.
17 VIII - у Кракові помирає перша дружина, Марія.
25 IX - активіст Української військової організації Стефан Федак зробив у Львові невдалу спробу замаху на життя Юзефa Пілсудськego, за що був засуджений до шести років позбавлення волі.
25 X - шлюб з Олександрою Щербинською.
12 - 15 IX 1922 - візит до Румунії на запрошення короля Фердинанда.
4 XII - відмова балотуватися на пост президента Польщі.
14 XII - рішення піти у відставку з поста голови держави направлено обраному 9 XII президенту Габріелю Нарутовичу.
16 XII - вбивство президента Нарутовича пов'язаним з народно-демократичною партією Елігіушем Невядомським. У країні введено надзвичайний стан, а Пілсудський був призначений начальником Генерального штабу.
14 IV 1923 - на прохання військового міністра та голови ордену Пілсудський отримав з рук президента Великий хрест ордену «Віртуті Мілітарі».
4 V - нагородження маршала Франції Фердинанда Фоша Великим хрестом ордену «Віртуті Мілітарі».
9 V - Пілсудський іде у відставку з поста начальника Генерального штабу.
28 VI - після візиту до Варшави короля Румунії Фердинанда, Пілсудський відмовився очолити Внутрішню військову раду - це була остання з його державних посад. У цей день парламент ухвалив резолюцію «Маршал Юзеф Пілсудський як голова держави та головнокомандувач вірно служив народові». Пілсудський оселився в Сулейовську під Варшавою, у віллі Мілюсин, подарованою йому армією.
1924 - перебування в Сулейовську; лекції, публікації, як наприклад, «1920 рік», участь у житті легіонерів.
15 XI 1925 - демонстрація на підтримку маршала, організована в Сулейовську офіцерами, красномовний виступ ген. Густава Орлич-Дрешера.
12 V 1926 - державний переворот - марш на Варшаву вірних Пілсудському Загонів з Рембертова. О 16:30 зустріч на мосту Понятовського президента Станіслава Войцеховського з Юзефом Пілсудським. Провал переговорів та бойові дії у Варшаві до 15 травня. Припинення бойових дій після відставки уряду Вінсента Вітоса та відходу з поста президента Станіслава Войцеховського. Прихід до влади Пілсудського.
15 V - створення уряду Казимира Бартеля. Пілсудський отримав посаду міністра збройних справ (цю посаду обіймав до самої смерті при всіх кабінетах).
31 V - Сейм обрав Пілсудського на пост президента Польщі, але він відхилив свою кандидатуру, вказуючи на проф. Ігнація Мосцицького, який пізніше й був обраний Сеймом.
6 VIII - указом Президента Польщі Пілсудський вступив на посаду Генерального інспектора збройних сил, який у випадку війни переходив в ранг Верховного головнокомандувача.
2 X 1926 - 27 VI 1928 - Пілсудський займав пост прем'єр-міністра.
28 VI 1927 - поховання за ініціативою Пілсудського праху Юліуша Словацького у Вавельському замку. За зворушливу промову, проголошену в Кафедральному соборі, Польська літературна академія признала йому в 1933 р. почесне членство.
7 - 12 XII - поїздка в Женеву на сесію Ліги Націй з метою врегулювання відносин з Литвою.
20 VIII - 2 X 1928 - 6-тижнева відпустка в Тіргвіште близько Бухареста та офіційний візит до Румунії.
25 VIII - 4 XII 1930 - Пілсудський знову на посту прем'єр-міністра. 9 / 10 IX арешт 14 керівників «Центролеву». Примусові заходи з використанням збройних сил, спрямовані проти терору українських націоналістів у Східній Галичині.
15 XII 1930 - 29 III 1931 - поїздка на Мадейру для відпочинку та зміцнення здоров'я.
11 - 29 1931 - візит до Румунії та перебування в Констанці.
1 III - 22 IV 1932 - поїздка до Єгипту. Подорож по Румунії, Греції та Туреччини.
25.VII - підписання пакту про ненапад з Радянським Союзом у рамках ведення політики «балансу» між двома сусідами.
6 X 1933 - великий парад кавалерії на краківських Блонях в 250 річницю облоги Відня.
11 XI - ще одне звання почесного доктора. На цей раз від Університету Адама Міцкевича в Познані.
26 I 1934 - підписання в рамках політики «балансу» Декларації про ненапад з Німеччиною у Берліні.
15 VI - вбивство українськими націоналістами міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Це стало причиною створення транзитних таборів у Березі Картузькій для особистостей, які представляли загрозу для державної безпеки (на підставі адміністративного рішення сюди потрапляли на 3 місяці в основному українські націоналісти та комуністи). Пілсудський погодився, щоб табір існував 1 рік (існував до 1939 р.).
1935 - хвороба Пілсудського - 19 IV проф. Венкенбах з Відня поставив діагноз: прогресуючий рак шлунка з метастазами в печінку.
12 IV - підписання нової конституції (увійшла в життя 23 квітня) - останній підпис маршала.
12 V в 20:45 - маршал помер у Бельведері.
13 - 14 V - труну з останками Пілсудського виставлено в Бельведері.
15 V - перенесення труни в кафедральний собор св. Яна.
17 V о 10:00 - поминальну месу відслужив кардинал Олександр Каковський. О 12:00 траурна хода з труною, покладеною на військову машину, рушила на Мокотовське поле. Тут о 14:30 на честь пам'яті маршала пройшов останній військовий парад. Увечері спеціальний потяг, що перевозив на платформі труну, відправився до Кракова. Всю ніч освітлений потяг з тілом маршала проводжали натовпи поляків.
18 V - похорон в Кракові. О 8:30 траурна хода на чолі з краківським митрополитом кардиналом Адамом Сапехою пройшла на Вавель. Труну з тілом Пілсудського встановлено в крипті св. Леонарда.
12 V 1936 - урочисте поховання серця Пілсудського у склепі на кладовищі Росса в Вільнюсі, куди раніше був перенесений з литовського Сігунт прах матері маршала.
23 VI 1937 - самовільне перенесення кардиналом Сапехою труни маршала з крипти св. Леонарда до крипти Срібних дзвонів. Головний комітет вшанування пам'яті маршала Пілсудського на чолі з ген. Болеславом Венява-Длугошовським почав роботу над створенням саркофага маршала. Роботу перервала війна. Саркофаг й досі не створено.
Ян Рецько (Jan Rećko)