Замок в Курніку
Початки курницького замку сягають середньовіччя, коли власниками Курніка були Гурки (Górkowie) – славетна родина великопольських можновладців. Кам’яна резиденція Міколая Гурка (померлого у 1439 році), збудована на дерев’яних палях, була закінчена приблизно у 1430 році. Вона складалася із двох паралельних крил, башти у північно-східному зовнішньому кутку, в’їзних воріт з південного боку та дерев’яного підйомного мосту, що вів до неї.
Останній з роду Гурків, Станіслав, розбудував замок, звівши з північного боку нове крило. У такій відновленій резиденції він приймав Генріха Валуа, який поспішав у 1574 році на коронацію у Краків.
Курницький маєток був пізніше власністю Чарнковських, а з 1610 року – Грудзінських. У 1623 році замок відвідав король Сигізмунд III Ваза із дружиною та королевичем Владиславом. У 1676 році маєток був проданий Сигізмунду Дзялинському. В руках цього роду Курнік залишався аж до 1880 року. Протягом цього часу замок був перебудований двічі.
Протягом трьох чвертей XVIII сторіччя Теофіла Шолдрска-Потулицька з роду Дзялинських перетворила свою садибу в барокову резиденцію. Добудувала з північного боку два ризаліти із дахами у формі куполів та піком між ними, новий мурований міст та великий двір із трьома флігелями. З південного боку розбила французький парк.
Остатню перебудову замку проведено в першій половині XIX сторіччя. Її ініціатором був нинішній власник замку – Титус Дзялинський, відомий патріот, учасник національного постання 1830-1831 років, видавець архівних писемних джерел, що описують історію Польщі. Проект перебудови замку створили італійські архітектори, що працювали в Польщі: Антоніо Корацці (1792-1877) та Хенріко Марконі (1792-1863), а також німецький архітектор – Карл Фрідріх Шинкель (1781-1841).
Будівельні роботи були проведені в 1843-1861 роках за проектом Шинкеля, хоча, за бажанням власника, до нього була внесена велика кількість істотних змін, які причинилися до того, що замок мав характер живописної фортифікаційної будівлі. У відновленому замку Титус Дзялинський заснував родинну резиденцію та помістив у ньому прекрасну бібліотеку повну стародрукованих книг, мап та рукописей (польських та пов’язаних із Польщею), яку збирав протягом багатьох років, а також колекцію національних пам’яток. Під час перебудови використано послуги місцевих ремісників, в основному курницьких, а також з Познані та поблизьких містечок.