Автором першого писемного джерела, в якому в 966 р. пригадується Краків є Ібрахім ібн Якуб. У латинських документах, датованих 973 р., вживається форма Cracoua. Мовознавець Єжи Налєпа стверджує, що корінь «крак» означає розгалуження ріки, яке нелегко відшукати на карті міста. За легендою, записаною наприкінці XII сторіччя Вінцентом Кадлубком, назва Краків походить від імені князя Крака, а в чеських легендах згадується князь Крок.

Середньовіччя

Найстаріший осадницький центр знаходився на оборонному Вавельському узгір'ї та був одним з найважніших міст у племінній державі Віслян. Можливо, що протягом якогось часу землі Віслян знаходилися під владою Великоморавської держави. У X ст. (скоріш за все бл. 960 - 986 рр.) Краків увійшов до складу держави перших Пшемислідів. Це були вільні стосунки трибутарного характеру, які не залишили помітних слідів в історичній традиції, а декотрі історики навіть піддають сумнівам факт перебування Кракова під владою Чехів у цей період. Близько 990 р. місто опинилося в складі держави П'ястів, а намагання точно встановити момент включення його до цієї держави вказують на період між 987 та 989 рр. Першу достовірну писемну згадку про Краків знайдено в документі Dagome iudex, написаному бл. 992 року. Над Віслою біля Вавеля, на невеликому узгір'ї з юрського білого каменя за легендою стояла колись язичницька святиня, на місці якої пізніше збудовано романський костьол Св. Михайла Архангела. Починаючи від 1000 р. в Кракові містилася резиденція єпископа, а за часів правління Казимира Обновителя Краків став головною князькою резиденцією. В період феодального розподілу Краків був резиденцією князя-сеньйора, згодом однак краковські князі стратили реальну владу над рештою п'ястовських правителів. У 1241 р. Під час наїзду татар місто було зруйноване. Це могло зумовити невдачу першої локації Кракова, яка скоріш за все відбулася на початку XIII ст. Розпочалося відновлення Кракова. 5 червня 1257 р. князь Болеслав V Стидливий, його мати Гжимислава та дружина св. Кінга надали місту магдебурзьке право в Копернії біля Пінчова. Засновниками були три війта: Гедько Стильвойт, Якуб з Ниси та Дитмар Вольк з Вроцлава. Новопроголошене місто заселяли головним чином приїжджі з Сілезії та Германії, що пояснює факт вживання краковським міщанством німецької мови до XVI ст.

Тоді ж виникла характерна шахова система планування міста, до якої вписалися більш ранні об'єкти (вул. Гродзька, Маріацький костьол). Між Краковом та Вавелем розташовувалося селище Окул, недавній пригород, який завдяки королю Владиславу Локетку увійшов до складу Кракова після бунту війта Альберта. У 1320 в вавельскому кафедральному соборі відбулася коронація Владислава Локетка, ця подія стала символом кінця періоду феодального розподілу. Відтоді, до самого 1734 р., Краків був місцем коронації польських королів. У XIV сторіччі на передмістях Кракова постали два нових міста: на півдні - Казімеж (1335) та на півночі - Клєпаж (1366). Будучи столицею однієї з європейських держав у XV та XVI ст., Краків інтенсивно розвивався в області архітектури, торгівлі, ремесла, культури та науки. Замковий комплекс на Вавелі перебудовано й розбудовано в ренесансному стилі. Також відновлено заснований в 1364 університет, збудовано Барбакан.

Події періоду нової історії(XVI - XIX сторіччя)

Після Польсько-литовської унії та створення Речі Посполитої Обох Народів Краків опинився на узбіччі великої держави. Сейми та вибори нових правителів проходили в Варшаві, що лежала на півдорозі між столицями Корони та Литви. Починаючи від 1596 р. розпочався процес переїзду королівського двору Зигмунта III Вази з Кракова до Варшави, що закінчився бл. 1611 р. Формально ж місто й далі залишалося столицею. Вавельський кафедральний собор продовжував бути місцем коронації та захоронення польських королів, а Краків - столичним, королівським містом. Пізніше турецький визир Кара Мустафа писав у кореспонденції до пов'язаного із Віляновом Яна III Собеського: "Я зруйную Твій Краків...".

Розпад Республіки справив, що й Краків підупав. Післявоєнні розгроми сильно підірвали позицію міста й сповільнили його розвиток. Краків уперше був знищений іноземними військами у 1655 р., за часів "шведського потопу" (передмістя понесли великі страти вже в 1587 р., під час спроби здобуття міста військами ерцгерцога Максиміліана Габсбурга). У XVIII ст. місто завойовували прусська, шведська, австрійська та руська армії. 24 березня 1794 р. на краковській головній площі Присягу на вірність народові склав Тадеуш Костюшко, розпочинаючи тим самим повстання. Після III поділу Польщі Краків зайняли австрійці. Александру Рожнецькому - командуючому кавалерією, що приймав участь в австрійсько-польській війні починаючи з Рашина, вдалося з передовим відділом добратися до Кракова 14 липня 1809 р. (день перед кн. Понятовським) й зломити останній опір австрійців перед переможним вступом військ князя. 14 жовтня 1809 р., на підставі Шенбрунського мирного трактату, Краків та Подгуже увійшли до складу Варшавського князівства та були столицею департаменту. У 1815-1846 роках Краків був столицею невеликої, формально непідлеглої країни - Краковської республіки. В цей період почалася інтенсивна модернізація та перебудова міста, яке все ще заховувало середньовічну систему будови. Більшість міських стін були розібрані, рів засипаний, а на його місці створений парк - Планти.

Після "краковської революції" - збройного повстання проти австрійської домінації, місто в 1846 р. було завойоване Австрією, у складі якої залишалося до самого 1918 р. Назву Краковська республіка замінено новою: Велике Краковське князівство. Відтоді австрійський імператор став величати себе Великим Князем Кракова.

У 1850 р. під час серйозної пожежі зруйновано ок. 10% міських будівель.

Найновіша історія (XX - XXI сторіччя)

У 1915 р. Подгуже - місто, засноване в 1784 р. на протилежному березі Вісли, увійшло до складу Кракова. В міжвоєнному двадцятиріччі, одразу після завоювання непідлеглості, польська центральна влада признала вавельський замок основним репрезентативним будинком Республіки, тому саме тут засідав Голова Країни, а пізніше Президент РП. Ухвалою Сейму Республіки Польща з 1921 р. замковий комплекс на Вавелі став однією з офіціальних Резиденцій Президента Польщі. До сьогодні зберігся апартамент Президента РП Ігнація Мостицького.

Німецькі війська увійшли у місто 6 днів після початку II Світової війни. Під час гітлерівської окупації (1939-1945) Краків вважався столицею Генерального губернаторства. Німецькі окупанти ізолювали в гетто, а потім знищили єврейську частину населення міста (перед війною євреї становили 25% населення міста, після війни - трохи більше 2%). До Німеччини вивезено багато творів мистецтва, більша частина яких вже не повернулася до країни. Бомбардування міста військами Червоної Армії завдало Кракову не дуже великих страт. 18 січня 1945 сюди увійшли радянські війська. Краків був єдиним великим містом, в якому під час війни не дійшло до істотного зниження численності населення, у 1945 році він вважався найбільш багатолюдним містом Польщі.

У післявоєнний період розпочався інтенсивний територіальний та демографічний розвиток міста. У 1951 р. до Кракова приєднано Нову Гуту, яка за планами спочатку мала бути окремим містом. До сьогодні одне з історичних місць цього району становить Ратушна площа, де за будівельною ідеєю «соціалістичного міста» повинна була з'явитися ратуш. Сьогодні Краків є одним з найпопулярніших місць в світі. В червні 2007 р. Краків святкував 750 річницю локації міста. Незважаючи на все більшу космополітизацию, він й далі залишається хранителем польського герба. Це єдине польське місто, яке має право розміщати у своєму гербі герб Польської держави. За правилами геральдики такий привілей надається тільки столичним містам.