Realization www.makropix.com

Початки Вавельської резиденції польських володарів пов’язані з кам’яною ранньороманською будівлею, що звалася палатіум, зведеною близько половини XI сторіччя, руїни якої знаходяться в північному крилі нинішнього замку. Згодом князівську резиденцію на узгір’ї розбудовано в східному напрямку. Це був, разом із кафедральним костьолом, т. зв. вищій замок (у «нижчому» замку постало містечко із домами міщан, духовенства й іншими костьолами. У XIV ст. резиденцію князя значно розбудував король Владислав Локеток, а його син, Казимир Великий, створив показну готичну резиденцію, що складалася з кількох будинків, зведених навколо нерегулярної форми подвір’я у східній частині узгір’я. За панування Владислава Ягеллона, на переломі XIV та XV сторіччя, замок поширено, будуючи готичний павільйон, під назвою Датська башта, й у такому вигляді будівля збереглася до пожежі в 1499 р. Близько 1504 р. король Aлександр Ягеллон розпочав перебудову готичної резиденції, надаючи їй ренесансну форму. З цією метою запросив німецького архітектора Ебергарда та італійського скульптора й архітектора Франческо Флорентіно. Проект брата продовжував у 1507 р. Сигізмунд I Старий. Майстер Франческо, автор кам’яного декоративного еркера в західному крилі, перед смертю у 1516 р. звів східне крило й розпочав будову арочної галереї. Подальшими працями керували: майстер Бенедикт, славетний Варфоломій Береччі(автор Зигмунтовської каплиці при кафедральному костьолі), а після його смерті у 1537 р. Ніколо Кастильоне й Матео Італієць. Над декорацією інтер’єрів працювали скульптори, різьбярі-будівельники дерев’яних зводів: Себастьян Тауербах та Ганс Різьбяр та живописці, які розписали стіни арочними фризами й намалювали королівські портрети. Замкові зали та кімнати набрали блиску після того, як Сигізмунд Август набув прекрасні фламандські гобелени.

Донині збереглася ренесансна будівля з красивим арочним подвір’ям, вражаюча розмахом робот, простором яскраво освітлених залів та красою незнаною до тієї пори на польських землях - завдяки використанню архітектурних форм зачерпнутих з античності призвела до переламу в розвитку польської архітектури. У XVI ст. замок був місцем засідань сейму. Наради проходили у Посольському залі, а сенат збирався у залі, названим з цього приводу Сенаторським.

Внаслідок пожежі частини північного крила замку у 1595 р., Сигізмунд III Ваза відбудував її в стилі раннього бароко, запрошуючи італійських майстрів: архітектора Джованні Тревано й живописця Томаса Долабеллі. З того часу, коли бл. 1610 р. королівський двір переїхав до Варшави, монархи відвідували Вавель тільки з приводу видатних нагод, в основному це були шлюби, коронації та похорони, що проходили дуже урочисто. У 1702 р., піч час окупації Вавеля шведами, будівля знову значно потерпіла з приводу пожежі. Хоча й була пізніше відновлена, то все ж таки ніколи вже не досягла первинної краси.

Після того, як Польща втратила непідлеглість, у 1796 р. замок зайняли австрійці, використовуючи його для потреб військового гарнізону. На початку XIX сторіччя, між іншим, замуровано арочну галерею. Коли Вавель повернено полякам після кінця окупації австрійською армією у 1911 р., розпочалася багаторічна, триваюча майже півстоліття, реконструкція королівської резиденції, в результаті якої будівлі вдалося повернути первинний вигляд. Працею керував спочатку архітектор Сигізмунд Гендель, з 1916 р. до початку Другої світової війни Адольф Шишко-Богуш, пізніше в основному Альфред Маєвський. Всередині замку розмішено музей, а найважливішими експонатами виставок стали гобелени Сигізмунда Августа, які вдалося повернути з Росії. У передвоєнний період замок був резиденцією голови держави. У остатньому десятиріччі минулого століття будівля, володарем якої є музей Королівський замок на Вавелі – Державна колекція мистецтва, була знову ґрунтовно відреставрована.