Окрім тевтонських замків в країні Тевтонського ордену містилися замки пов'язані з правовим станом та маєтком церковної єпархії. Розподіл майна між Орденом і єпископами та капітулами відбувся в 1243 році. У Квідзині були розташовані два окремих замки, єпископський (так званий Altschloesschen) і капітульний, поєднаний з кафедральним собором у оборону систему - кафедрально-замковий комплекс. Резиденцію кафедрального капітулу розташовано в північно-західній частині міста. Її збудовано в 1300-1330 роках в готичному стилі, з цегли, на кам'яному фундаменті. План будівлі був типовим для тевтонських замків. Він представляв т. зв. тип монастирського будинку, у формі правильного чотирикутника з внутрішнім двором. Крила замку були зміцнені в кутах квадратними вежами.
На II поверсі східного крила розміщувалися інфімерія (лазарет) й, можливо, помешкання препозита (голови кафедрального капітулу). Там також були розташовані архів та казначейство капітулу. Південну частину, найдовшу і широку, займали капітулярій і літній рефекторій (трапезна), а також бібліотека і приміщення схолярів з кафедральної школи. У західному крилі розміщувався дорміторій (спальна кімната), що поєднувався з данскером. У північному крилі містилася невелика каплиця і зимовий рефекторій. У напівпідвальному приміщенні північного крила зберігся до нині котел середньовічної системи опалення. Крім того, напівпідвальне приміщення мало господарський характер. Там містилися комірки із дровами, продовольчі склади, кухні, пекарні й комори. Всі господарські приміщення, тобто, стайні, сараї, пивоварний завод, сад, знаходилися на прилеглому до замку терені.
У II половині XIV століття були проведені оздоблювальні роботи та роботи з поєднання собору та східного крила замку. Тривали роботи з будівництва данскеру, колодязної вежі та монументальної дзвіниці, що з'єднувала собор із замком.
Замок помезанського капітулу в Квідзині має найбільший з усіх тевтонських та єпископських будівель давньої Тевтонської держави данскер. Данскерна вежа була збудована в формі квадрату на відстані 54 м від стіни західного крила замку. Із замком її поєднує закритий поміст із аркадами, який підтримує п'ять масивних стовпів. Під вежею протікав струмок, можливо, рукав річки Вісла або Старий Ногат.
Протягом наступних століть замок був зруйнований і відновлений декілька разів. Члени помезанського капітулу жили у ньому до часів Реформації. Після секуляризації замок перейшов у руки протестантських єпископів, які жили там до середини XVI століття. Потім замком володів князь Альбрехт Прусський. Від його імені замком управляли керівники району. Інтер'єри замку були перетворені в помешкання для чиновників князівської адміністрації.
Після I розділу Польщі в 1772 році, у південним і західним крилі замку містився Високий гродський та земський суд. У зв'язку з чим почалися численні роботи з переобладнання замку із зміною розташування кімнат та коридорів. У 1798 році прусська влада прийняла невдале рішення знести південне і східне крила замку. Отриману таким чином цеглу використовували для створення нової резиденції Суду т. н. Західнопрусської Реєнції.
Замок використовувався в адміністративних цілях до 1935 року. У 1935-1945 роках тут розміщувалася школа та навчальний заклад для молодих нацистів. У 1945 році будівлю було передано Міністерству культури і мистецтв, а після оновлення інтер'єру в 1950 році, замок в Квідзині став Музеєм.