(Wojciech Jaruzelski)

Походив з родини землевласників герба Слеповрон. Батько (Мечислав Владислав Ярузельський) брав участь у польсько-більшовицькій війні 1920 року, його дід (Войцех Ярузельський старший) - у січневому повстанні. Войцех Ярузельський з'явився на світ в садибі в Курові, де його батько обіймав посаду адміністратора. 7 жовтня 1923 він був хрещений в місцевої римо-католицької церкви.

До війни він навчався в гімназії, якою опікувався орден св. Марії на варшавських Білянах. У 1939 році він разом із родиною переїхав до Литви, а після приєднання цієї країни до СРСР в 1940 році виїхав на заслання до Сибіру. Він працював на лісозаготівлях в тайгових лісах, де зіпсував собі очі - захворів сніжною сліпотою, яка назавжди пошкодила його зір. Під час заслання помер його батько, Владислав, тіло якого спочиває в Бійську.

Сам Ярузельський, не потрапивши в армію Андерса, закінчив офіцерську школу в Рязані і був направлений у 2 Піхотну дивізію ім. Хенріка Домбровського в якості командира взводу розвідки. Як помічник начальника штабу 5 Піхотного розвідницького полку, пройшов бойовий шлях 1 Армії Війська Польського. Він брав участь у боях на Віслі, на Магнушевському плацдармі, в боях за Варшаву, у прориві Померанського валу, а також на Балтійському морі, Одері та Ельбі.

Він з відзнакою закінчив Вищу школу піхоти і Академію генштабу. У 1947-1957 роках був викладачем тактики та служби штабів у Вищій школі піхоти, начальником Управління військових академій, Офіцерських шкіл і курсів та заступником начальника Головного управління бойової підготовки (у 1956 році як наймолодший в офіцерському корпусі отримав звання генерала); З 1957 - 1960 років командував 12 Механізованою дивізією в Щецині.

У 1960 році він був призначений начальником Головного політичного управління Війська Польського, а в 1962 році призначений заступником міністра національної оборони. З 1965 року він обіймав посаду начальника Генерального штабу армії.

У Польську робочу партію він вступив в 1947 році. З 1964 р. був членом Центрального Комітету КРПП. У 1970-1971 роках він був заступником члена, а з 1971 - членом Політбюро ЦК КРПП. На IV пленумі ЦК КРПП (18 жовтня 1981) він був обраний I секретарем ЦК КРПП.

З 11 квітня 1968 по 21 листопада 1983 року він був міністром національної оборони. Під його командуванням підлеглі йому підрозділи НВП брали участь у придушенні Празької весни як війська Варшавського Договору в рамках операції «Дунай».

Войцех Ярузельський керував також придушенням протестів робітників під час подій грудня 1970 року на Гданському узбережжі, у той час він обіймав посаду міністра національної оборони.

13 грудня 1981 за його вказівкою в Польщі введено військовий стан, а він сам очолив Військову раду національного порятунку (ВРНП).

У 1961-1989 роках він був послом сейму ПРЛ III, IV, V, VI, VII, VIII і IX каденції. У 1981 році він став президентом Ради міністрів. Був одним із творців ПРОН. У 1983 році рішенням Сейму він був обраний президентом Національного комітету оборони - Головнокомандувачем збройними силами, а рішенням Державної Ради - Верховним Головнокомандувачем Збройними Силами на випадок війни.

У вісімдесятих роках, він ініціював економічні та адміністративні реформи (напр., створення Державного трибуналу, Ради з цивільних прав і Верховного адміністративного суду). Він був засновником Консультативної Ради при голові Державної ради, до складу якої входили також і критики системи, напр., Мачей Гертих, Річард Бендер, Владислав Сила-Новицький та Кшиштоф Скубішевський. Спроби економічних перетворень не принесли результатів (відсутність підтримки у референдумі).

6 листопада 1985 він був призначений Сеймом головою Державної ради. Цей пост він займав до того моменту, як Державна Рада була замінена посадою президента Польської Народної Республіки 19 липня 1989.

Він був головним організатором Круглого столу, хоча не брав участі в його роботі. Він не балотувався також на програних комуністами виборах до Сейму в червні 1989 року.

З 19 липня 1989 року він займав пост Президента ПНР, а з 31 грудня 1989 - Президента РП, обраного Національними зборами перевагою в один голос. Він підтримував реформи уряду Мазовецького.

У результаті суспільного тиску 19 вересня 1990 він направив Маршалові Сейму Миколаю Козакевичу проект закону конституції, який скоротив термін його повноважень, а також ввів у конституційний лад загальні вибори Президента РП.

Після вступу на посаду новообраного президента Леха Валенси 22 грудня 1990 на підставі ст. 2 Закону від 27 вересня 1990 про внесення поправок до Конституції Республіки Польща закінчився термін правління президента Войцеха Ярузельського.